Цікаві факти про жайворонка та його опис

Жайворонок (Alauda) – невеликий співочий птах із загону горобцеподібних, добре відомий своїм мелодійним ранковим співом. За розмірами він трохи більший за горобця: довжина тіла коливається від 11 до 20 см, а маса – 29–70 г. Для жайворонків характерні велика голова, короткі лапки, широкі крила та короткий хвіст.

Їхнє забарвлення непомітне та маскувальне: строката спина, світлі грудка й живіт з темними цятками. Самці та самки майже не відрізняються між собою, а молоді птахи мають більш строкате оперення.

Види та поширення

У світі налічують близько 100 видів жайворонків, що об’єднані у 21 рід. Представники роду Alauda живуть у:

• Африці

• Європі

• Азії

• Австралії (2 види)

• Північній Америці (1 вид)

Серед найвідоміших видів: польовий, в’юрковий, лісовий, пустельний, малий, яванський, співочий, рогатий, чорний та чубатий жайворонок.

Найбільшим видом вважають тибетського жайворонка, а найменшими – рожевоклювого та жайворонка Оббі (до 14 г).

Чубатий жайворонок часто мешкає поруч із людьми: його впізнають за характерним чубчиком та любов’ю до відкритих територій поблизу господарств і пасовищ.

Середовище існування

Жайворонки надають перевагу:

• відкритим лукам
• степам
• полям
• гірським плато

Лісових масивів вони уникають. Це перелітні птахи, які повертаються одними з перших – уже в березні, коли на землі ще може лежати сніг.

Спів та поведінка

Жайворонок – один із найкращих співаків серед дикої орнітофауни.

• Співають лише самці, причому кожен має свій унікальний тембр.

• Тривалість однієї пісні може досягати 12 хвилин.

• За день спів триває до 8 годин із невеликими паузами.

• Птахи позначають співом межі своєї території та приваблюють самок.

• Жайворонки – чудові наслідувачі, здатні копіювати голоси інших птахів і навіть окремі звуки людської мови.

Захист і маскування

Польові жайворонки ретельно маскують свої гнізда, оскільки мають багато природних ворогів: хижих птахів, лисиць, ласок, горностаїв, полівок та куниць.

Побачивши небезпеку, птах стрімко падає на землю. Завдяки строкатому забарвленню він майже непомітний у густій траві, що допомагає уникнути хижака.

Гніздування та розмноження

Гнізда жайворонки будують на землі, у невеликих заглибленнях між травами чи під кущиками. Інколи гніздо можуть розташувати під камінням або в залишках сухої рослинності.

Для будівництва використовують:

• сухі гілочки

• траву

• пір’я

• шерсть тварин

У кладці зазвичай 4–6 яєць, які висиджує самка. Пташенята з’являються через 13–15 днів, а годуванням займаються обоє батьків.

Харчування

Раціон жайворонків складається переважно з рослинної їжі, зокрема:

• насіння злаків

• насіння дикорослих трав

• овес, просо, пшениця

Для покращення перетравлення вони ковтають дрібні камінці та пісок. У теплу пору року птахи доповнюють раціон комахами, жучками та метеликами. Харчуються вони виключно на землі.

Цікаві факти про жайворонків

• Через довгий «шпороподібний» задній палець лап вони рідко сідають на гілки дерев.

• У Китаї існує традиція утримувати жайворонків удома та навчати їх 13 “пісням жайворонка”. Птахи, які освоюють усі звуки, вважаються дуже цінними.

• У неволі жайворонки живуть до 10 років, потребують великого вольєра, чистої води та місткості з річковим піском.