Альпака: де живе, чим харчується та навіщо її розводять

Альпака — це дивовижна тварина з надзвичайно милим зовнішнім виглядом, яка часто нагадує плюшеву іграшку. Сьогодні альпак утримують не лише у зоопарках, а й на приватних фермах та навіть як домашніх улюбленців у багатьох країнах світу.

Походження та історія альпаки

Альпака (Vicugna pacos) — один із наймиліших представників родини верблюдових, що належить до безгорбих верблюдів Нового світу. Їх одомашнили індіанці інки понад 6 тисяч років тому. Найближчими родичами альпаки є вікунья, гуанако та лама.

Генетичні дослідження підтвердили, що предком сучасної альпаки була саме вікунья. Усі американські безгорбі верблюди природно мешкають у передгір’ях Анд. Європейці вперше дізналися про альпак у XVI столітті завдяки іспанському хроністу Педро де Сьєсі де Леону, а справжню популярність у Європі шерсть альпаки здобула у XIX столітті.

Сьогодні у світі налічується близько 5 мільйонів альпак, більшість із яких проживає в країнах Південної Америки.

Де живуть і як утримуються альпаки

У Перу, Болівії, Чилі, Аргентині та Еквадорі альпак утримують на високогірних плато. Тут від тварин отримують не лише цінну шерсть, а й м’ясо, шкіру та навіть використовують послід як паливо.

Також альпак успішно розводять в Австралії, Новій Зеландії, США, Великій Британії та багатьох європейських країнах. Тварини добре акліматизуються, а їхнє м’ясо вважається делікатесом у ресторанах високого класу.

Зовнішній вигляд та фізіологія

Середня висота альпаки становить до 1 метра, а вага — 70–80 кг. Тварина має:

• округлу мордочку;
• довгу шию;
• великі виразні очі з довгими віями;
• невеликі гострі вуха;
• роздвоєну верхню губу;
• довгі, міцні ноги.

Альпаки — жуйні тварини. Вони мають унікальну будову кінцівок: на кожній нозі по два пальці з м’якими мозолистими подушками. Завдяки цьому альпаки не витоптують пасовища, що є великою перевагою перед іншими сільськогосподарськими тваринами. Тривалість життя альпаки — до 25 років.

Види альпака

Існує два основні різновиди альпак:

• Хуакайя — найпоширеніший тип із густою, м’якою, плюшевою шерстю.

• Сурі — рідкісний різновид (близько 5% популяції) з довгою шовковистою шерстю, яка утворює своєрідні локони.

Шерсть альпаки: головна цінність

Шерсть альпаки вважається однією з найякісніших у світі. Вона:

• гіпоалергенна;

• дуже тепла (у кілька разів тепліша за овечу);

• легка та шовковиста;

• брудо- і водовідштовхувальна;

• не містить ланоліну, тому легко обробляється;

• вогнетривка та зносостійка.

Забарвлення шерсті може бути білим, чорним, коричневим різних відтінків або плямистим. Найціннішою вважається шерсть білих та молодих альпак. Стрижуть тварин раз на рік, отримуючи до 5 кг вовни з однієї особини.

Характер і поведінка

Альпаки мають спокійний, сором’язливий характер, рідко проявляють агресію та майже не плюються, на відміну від лам. Вони дуже охайні, швидко привчаються до одного місця для туалету та погано переносять самотність.

Ці тварини легко піддаються дресуванню, спілкуються між собою за допомогою муркотіння та гудіння. Їхній характер часто порівнюють із котячим.

Альпака і людина

Альпак широко використовують в анімалотерапії — для роботи з дітьми, людьми похилого віку та пацієнтами з депресією. Також вони можуть виконувати роль сторожових тварин, ефективно захищаючи отари овець від хижаків.

Гібрид альпаки та лами називається хуарізо. Його цінують за якісну шерсть, хоча такі тварини є безплідними.

Цікаві факти про альпак

• Альпаки добре бачать у темряві.

• Можуть охороняти не лише овець, а й кіз та птицю.

• Їх можна використовувати для перенесення легких вантажів, але їздити верхи — заборонено.

• Альпаки стали справжніми зірками соцмереж і навіть «працівниками офісів» у деяких країнах.