Вінценосний журавель – коронований символ африканських саван

Вінценосний журавель (Balearica) – великий осілий птах із ряду журавлеподібних родини журавлиних, поширений у тропічних та субтропічних регіонах Африки. Орнітологи розрізняють два окремі види вінценосних журавлів:

• чорношийого (західного)

• сірошийого (східного)

Щоб уникнути плутанини з представниками роду справжніх журавлів, у науковій літературі їх часто називають відповідно західним та східним вінценосними журавлями.

Зовнішній вигляд і характерні ознаки

За розмірами вінценосні журавлі дещо поступаються білому лелеці. Висота дорослого птаха сягає 1,1–1,3 метра, а маса тіла становить 3–4 кг. Їхня головна візитівка – розкішний золотистий чубчик, утворений жорстким пір’ям, що нагадує корону і став основою для назви виду.

Оперення обох видів загалом подібне:

• тулуб свинцево-сірого кольору;

• первинні махові пера чорні;

• вторинні – каштаново-руді;

• криючі пера крил – білі.

Шия та груди прикрашені подовженим загостреним пір’ям. Види відрізняються забарвленням шиї та щік: у чорношийого червоний колір не доходить до верхньої частини обличчя, тоді як у сірошийого він завжди добре помітний зверху. Додатковою яскравою деталлю є червона шкіряста “сережка” на горлі.

Ареал поширення та середовище існування

Вінценосні журавлі мешкають на південь від Сахари, уникаючи густих дощових лісів і високогір’я. Важливо, що ареали двох видів не перетинаються:

• чорношиїй поширений від Сенегалу та Гамбії до Судану й Ефіопії;

• сірошиїй – від Уганди та Кенії до Південно-Африканської Республіки.

Межа між ареалами проходить поблизу екватора. Обидва види надають перевагу саванам із болотистими низинами, заплавами річок та берегами озер.

Спосіб життя та харчування

Вінценосні журавлі ведуть осілий спосіб життя, здійснюючи лише локальні кочівлі в межах свого ареалу. Найбільш активні у світлу пору доби. Поза сезоном розмноження вони часто тримаються великими зграями та досить спокійно реагують на присутність людини.

Раціон птахів різноманітний:

• насіння і зелені частини рослин;

• комахи, молюски, ящірки;

• сільськогосподарські культури — кукурудза, просо, соя, земляні горіхи.

Під час масових спалахів сарани журавлі майже повністю переходять на живлення цим шкідником, завдяки чому здавна користуються повагою африканських фермерів.

Розмноження та шлюбна поведінка

Статевий диморфізм виражений слабко, хоча самці зазвичай дещо більші. Сезон розмноження припадає на період дощів. У цей час птахи утворюють стабільні пари та ревно охороняють свою територію площею 10–40 гектарів.

Шлюбні ритуали включають:

• надування горлового мішка з гучними звуками;

• характерні трубні крики;

• синхронні танці з підстрибуванням, помахами крил і киданням трави.

Гніздо має круглу форму, будується з осоки або іншої трави й розташовується біля води або просто серед болотної рослинності.

Пташенята та розвиток

Самка відкладає 2–5 яєць блакитного або рожевого кольору. Інкубація триває 28–31 день, у насиджуванні беруть участь обоє батьків. Пташенята вкриті пухом і вже через добу можуть залишати гніздо. На крило молоді журавлі стають у віці 60–100 днів.

Тривалість життя та охоронний статус

У природних умовах вінценосні журавлі можуть жити до 50 років. На сонці їхній золотий чубчик яскраво сяє, створюючи надзвичайно ефектне враження.

Згідно з Міжнародною Червоною книгою, чисельність виду становить близько 40 000 особин і поступово зменшується. Вінценосний журавель має статус вразливого виду (VU), що потребує охорони та збереження природних місць існування.

Цікаві факти про вінценосного журавля

• Єдиний журавель, що може сидіти на деревах.
  Вінценосні журавлі мають добре розвинений задній палець, що дозволяє їм утримуватися на гілках дерев — унікальна здатність серед усіх журавлів світу.

• Національний символ кількох африканських країн.
  Сірий вінценосний журавель є національним птахом Уганди та зображений на її гербі, прапорі й грошових купюрах.

• Вінценосний журавель здатен «усміхатися».
  Завдяки будові дзьоба та розташуванню щік створюється враження постійної «усмішки», що зробило цього птаха популярним у народних легендах.

• Має складну систему зорової комунікації.
  Окрім звуків і танців, журавлі активно використовують положення чубчика, крил і шиї для передачі сигналів родичам та партнерам.

• Чубчик росте протягом усього життя.
  Золотистий «вінець» не є статичним — з віком птаха пір’я стає густішим і довшим, що вважається ознакою зрілості та сили.

• Молоді журавлі кілька років не беруть участі у розмноженні.
  Навіть досягнувши статевої зрілості, молоді особини часто живуть у зграях без пар, набираючись соціального досвіду.

• Чутливі до змін водного режиму.
  Осушення боліт і зміна рівня ґрунтових вод є для вінценосних журавлів небезпечнішою загрозою, ніж пряме полювання.