Гадюка Нікольського — чорна отруйна змія лісостепу України

Гадюка Нікольського, або лісостепова гадюка (Vipera nikolskii), — один із найцікавіших та найменш відомих видів отруйних змій України. Вона належить до роду справжніх гадюк родини гадюкових і вирізняється насамперед своїм характерним чорним забарвленням, завдяки якому її легко відрізнити від інших плазунів.

Цей вид тривалий час вважали лише темною формою звичайної гадюки, однак сучасні дослідження дозволили виокремити її як самостійний таксон. Попри це, дискусії серед науковців тривають і сьогодні.

Зовнішній вигляд та характерні особливості

Доросла гадюка Нікольського зазвичай сягає 70–80 см у довжину, хоча окремі особини можуть виростати майже до 1 метра. Самки, як правило, більші та масивніші за самців.

Голова у цієї змії широка, злегка опукла, чітко відмежована від шиї. Очі з насичено-чорною райдужкою надають погляду плазуна похмурого вигляду. Молоді особини мають сіро-коричневе забарвлення з характерним зигзагоподібним візерунком на спині. Приблизно на третьому році життя малюнок зникає, а тіло поступово темнішає.

Дорослі гадюки Нікольського майже завжди повністю чорні, іноді з поодинокими світлими плямами на верхній губі. На нижньому боці кінчика хвоста можуть зберігатися жовті або жовто-помаранчеві ділянки — ще одна впізнавана ознака виду.

Активність і спосіб життя

Лісостепова гадюка активна з квітня по жовтень, коли температура повітря не опускається нижче +7 °C. Ці змії не переносять морозів, тому з настанням холодів ховаються у норах, ґрунтових провалах або природних заглибленнях.

Навесні та восени гадюки найчастіше активні вдень. У спекотний літній період вони уникають прямого сонця, переховуючись у вологих і затінених місцях. Коли температура перевищує +30 °C, плазуни часто зміщують активність на нічний час і тримаються ближче до водойм.

Кожна особина займає власну ділянку площею від 3 до 7 гектарів, яку зазвичай не залишає без необхідності.

Зимівля та сезонні особливості

Залежно від клімату, зимова сплячка починається в жовтні–грудні і триває до березня або квітня. На відміну від активного періоду, під час зимівлі гадюки Нікольського поводяться соціально — вони збираються у групи та зимують разом.

Сплячка триває в середньому 4–6 місяців. Навесні самці прокидаються приблизно на два тижні раніше за самок, готуючись до шлюбного сезону.

Поведінка та захисні реакції

Попри загрозливий вигляд, гадюка Нікольського не є агресивною. У разі небезпеки вона намагається втекти або сховатися в густій рослинності чи під камінням. Якщо ж уникнути контакту неможливо, змія вигинає тіло у формі літери S, голосно шипить і робить попереджувальні випади головою.

Ці плазуни добре плавають і можуть легко долати водойми, хоча по суші рухаються повільно.

Чим харчується лісостепова гадюка

Основу раціону гадюки Нікольського становлять дрібні гризуни — передусім полівки. Також вона полює на амфібій (жаб), ящірок і зрідка — на пташенят горобцеподібних птахів.

Отрута цієї змії надзвичайно ефективна проти дрібної здобичі, забезпечуючи швидке знерухомлення жертви.

Ареал поширення та місця проживання

Гадюка Нікольського трапляється на території України, Молдови, Румунії, а також у чорноземних регіонах до передгір’їв Уралу. В Україні її ареал обмежений лісостеповою зоною — зокрема Київською, північною частиною Полтавської та Сумської областей.

Найчастіше цей вид пов’язаний із дібровами, мішаними та сосновими лісами. Змію можна зустріти на узліссях, галявинах, лісових дорогах і просіках. Рідше вона з’являється у парках або на околицях населених пунктів.

Розмноження та розвиток потомства

Шлюбний період у гадюки Нікольського розпочинається навесні, невдовзі після виходу зі сплячки та першої линьки. Самці в цей час стають агресивними і влаштовують ритуальні поєдинки, намагаючись притиснути суперника до землі. Переможець отримує право спаровуватися з самками.

Вагітність триває 130–133 дні. Наприкінці липня або на початку серпня самка народжує 12–24 живих дитинчат. Молоді змійки мають довжину 21–25 см і світліше забарвлення. Після кількох линьок їхнє тіло темнішає, а статевої зрілості вони досягають у віці 3–4 років.

Отрута та небезпека для людини

Гадюка Нікольського є отруйною, а склад її отрути за дією подібний до отрути гримучих змій, хоча виробляється у значно менших кількостях. Укуси рідко призводять до летальних наслідків, проте можуть бути небезпечними.

Отрута здатна викликати сильний біль, набряк, нудоту, запаморочення, а в складних випадках — некроз тканин і порушення роботи внутрішніх органів. Тому після укусу необхідно негайно звернутися до лікаря.

Цікаво, що влітку токсичність отрути дещо нижча, ніж навесні.

Природні вороги та тривалість життя

У природі гадюка Нікольського живе 10–12 років, а в неволі може доживати до 16–20 років. Серед її ворогів — пугачі, лелеки, саричі, європейські їжаки, борсуки, дикі свині, а також деякі види вужів.

Статус виду та наукові дискусії

Вперше як окремий вид гадюку Нікольського описали у 1986 році. Попри це, остаточної єдності серед науковців щодо її систематичного статусу досі немає. Частина фахівців вважає її самостійним видом, інші — лише кольоровою формою звичайної гадюки. Остаточну відповідь можуть дати лише масштабні генетичні дослідження.

Гадюка Нікольського, або лісостепова гадюка – цікаві факти

• Колір гадюки Нікольського є стабільною видовою ознакою, а не формою меланізму. На відміну від багатьох інших гадюк, її глибокий чорний окрас зумовлений генетично і передається потомству майже без винятків.

• Отрута гадюки Нікольського має складніший склад, ніж у звичайної гадюки, з вищою часткою гемотоксинів. Це робить її особливо ефективною проти дрібних ссавців, але не означає вищу смертельну небезпеку для людини.

• Цей вид демонструє високу прив’язаність до конкретної ділянки, часто все життя мешкаючи на площі лише кілька гектарів. Переселення або різка зміна середовища суттєво знижує виживаність особин.

• Гадюка Нікольського активна при нижчих температурах, ніж більшість інших європейських змій. Вона може виходити на полювання вже при +10…+12 °C, що дає їй конкурентну перевагу навесні та восени.

• Молоді особини мають слабше виражений чорний блиск, який з роками стає насиченішим. За інтенсивністю глянцю досвідчені герпетологи іноді визначають вік дорослої змії.

• Під час небезпеки гадюка Нікольського частіше завмирає, ніж тікає, покладаючись на маскування і нерухомість. Активна оборона з укусом для неї — крайній захід.

• Вид вважається біоіндикатором стану лісостепових екосистем. Зникнення гадюки Нікольського зазвичай свідчить про деградацію підстилки, надмірну хімізацію або фрагментацію середовища проживання.