Бобер — опис, спосіб життя, де живе і чим харчується

Бобер (Castor) — велика напівводна тварина з ряду гризунів, відома своєю винятковою здатністю будувати складні гідротехнічні споруди. Це другий за величиною гризун у світі після капібари. Бобри відіграють важливу роль у формуванні природних екосистем і вважаються справжніми «архітекторами» дикої природи.

Зовнішній вигляд і розміри бобра

Довжина тіла бобра може сягати до 1 метра, висота в холці — близько 35 см, а маса — до 32 кг. Цікавий факт: самки зазвичай більші за самців.

Тіло бобра масивне й присадкувате, з короткими, але потужними лапами. Задні кінцівки значно сильніші за передні й оснащені плавальними перетинками. На другому пальці задньої лапи є спеціальний роздвоєний кіготь, який використовується як гребінець для догляду за хутром.

Хвіст — кермо та інструмент

Хвіст бобра — одна з його найхарактерніших ознак. Він плоский, широкий (до 13 см) і довгий (до 30 см), вкритий роговими лусочками та позбавлений шерсті. Хвіст виконує одразу кілька функцій:

• слугує кермом у воді;

• допомагає підтримувати рівновагу;

• використовується для сигналізації небезпеки ударами по воді;

• містить залози, що виділяють бобровий струмінь.

Хутро та захист від холоду

Хутро бобра надзвичайно густе й складається з двох шарів:

• довге грубе остьове волосся;

• щільне, шовковисте підшерстя.

Завдяки цьому, а також жировому прошарку під шкірою, бобри чудово переносять холодні зими. Забарвлення хутра варіюється від світло-каштанового до темно-коричневого й навіть чорного.

Зуби, слух і зір

Різці бобра вкриті міцною емаллю, ростуть протягом усього життя і самозаточуються. Це дозволяє легко перегризати дерева. Попри невеликі вуха, сховані в густому хутрі, бобри мають чудовий слух.

Ареал поширення бобрів

Історично бобри населяли лісові, лісостепові та тайгові зони Євразії. Сьогодні вони поширені:

• у Канаді та США;
• у лісовій зоні Євразії;
• у заплавних лісах лісостепу та степу.

В Україні найпоширенішим є бобер європейський.

Пристосування до напівводного способу життя

Бобри ідеально адаптовані до життя у воді:

• ніздрі та вушні отвори закриваються під час занурення;

• очі захищені миготливими перетинками;

• ротова порожнина влаштована так, що вода не потрапляє всередину;

• хвіст допомагає керувати рухом.

Бобри можуть перебувати під водою до 15 хвилин і пропливати до 750 метрів без спливання.

Місця проживання

Бобри селяться вздовж берегів спокійних річок, озер, ставків і боліт, уникаючи швидких течій і водойм, що промерзають до дна. Важливою умовою є наявність листяних дерев (верба, осика, береза, тополя) та густої прибережної рослинності.

Соціальна поведінка та територія

Бобри живуть:

• поодинці;

• або сім’ями до 8 особин (пара та молодь за останні два роки).

Одна сім’я може користуватися тією самою ділянкою протягом кількох поколінь. Довжина сімейної території вздовж берега — від 300 м до 3 км. Межі ділянок позначаються пахучими мітками бобрового струменя.

Активність протягом року

Бобри активні переважно вночі та в сутінках.

• Влітку працюють від заходу до світанку.

• Восени активно заготовляють корм, працюючи до 10 годин на добу.

• Узимку знижують активність, але в сплячку не впадають.

Будівельна діяльність бобрів

Бобри відомі своїми унікальними спорудами:

1. Нори — у крутих берегах, з входом під водою.

2. Хатки — з гілок і ґрунту, висотою до 3 м.

3. Канали — для транспортування деревини.

4. Греблі — для підняття рівня води та захисту житла.

Харчування

Бобри — виключно рослиноїдні тварини. Вони харчуються:

• корою та пагонами дерев;

• водними й прибережними рослинами (очерет, рогіз, латаття).

Восени бобри заготовляють деревину на зиму, зберігаючи її у воді, де корм не псується.

Розмноження та потомство

Бобри — моногамні та зберігають пару на все життя. Домінує в сім’ї самка.

• Шлюбний період: січень-лютий.

• Вагітність: близько 3,5 місяців.

• У квітні-травні народжується 2–6 бобрят.

Малята з’являються на світ зрячими, вкритими шерстю і вже через 2 дні можуть плавати. Молодь залишається з батьками до 2 років, після чого відселяється.

Цікаві факти про бобра

• Бобри суттєво змінюють екосистеми
  Завдяки греблям бобри створюють нові водойми, які підвищують біорізноманіття: у таких місцях з’являються земноводні, риби, птахи та комахи. Недарма бобра називають “інженером природи”.

• Греблі бобрів видно навіть із супутників
  Найбільші боброві греблі у світі настільки масштабні, що їх можна розгледіти на супутникових знімках. Деякі з них мають довжину понад 800 метрів.

• Бобри здатні передбачати рівень води
  Під час будівництва гребель ці тварини інстинктивно враховують сезонні коливання води, укріплюючи споруди заздалегідь перед паводками або зимою.

• Зуби бобра мають природне забарвлення через метал
  Різці бобра мають помаранчевий колір не випадково — вони містять залізо, яке робить зуби надзвичайно міцними та стійкими до зношування.

• Бобри можуть відновлювати зрубані ліси
  Створені ними водойми зволожують ґрунт, що сприяє росту молодих дерев і відновленню лісових екосистем після посух або пожеж.

• Бобри відіграють роль у боротьбі з посухами
  Боброві греблі затримують воду в ландшафті, підвищують рівень ґрунтових вод і зменшують ризик пересихання річок у спекотні періоди.

• Бобер є природним “фільтром” води
  Водойми, створені бобрами, сприяють осіданню мулу та очищенню води від забруднень, покращуючи її якість нижче за течією.